Юридичний довідник онлайн

Доволі часто роботодавці, чи то сумлінно помиляючись чи навмисно, щоб потім тримати працівника в страху за свою посаду, призначають його тимчасово виконуючим обов’язки.

Це може бути маніпуляцією, адже таке заміщення є тимчасовим, і роботодавець може погрожувати працівнику тим, що замість нього, тимчасово виконуючого, призначить іншого на постійній основі, а його звільнить.

Про правові можливості використання такої схеми піде мова в цій публікації.

Одразу слід наголосити, що законодавство України не містить чіткого регулювання такого явища як «тимчасово виконуючий обов’язки», окрім як призначення окремих категорій працівників, про яких буде мова нижче.

Нам залишилося у спадок роз’яснення Держкомпраці РМ СРСР «Про порядок оплати тимчасового замісництва» №30/39 від 29.12.1965р. Там і містяться основні положення щодо заміщення посад.

Отже, нам потрібно спочатку вияснити коли ж взагалі можна призначати тимчасово виконуючого обов’язки.

Призначення на місце тимчасово відсутнього працівника

За загальним правилом воно можливе для виконання обов’язків працівника, що тимчасово відсутній, лише за таких умов у сукупності:

1) це викликане виробничою необхідністю;

2) робота посадової особи, яку заміщують, пов’язана з виконанням розпорядчих функцій.

Отже, як видно, таке виконання обов’язків можливо лише щодо посад, що передбачають виконання розпорядчих функцій, та у разі тимчасової відсутності особи, що займає відповідну посаду (лікарняний, відпустка, відрядження), та коли виконання її функцій є необхідним для нормальної роботи підприємства, установи, організації.

Призначення виконуючого обов’язків на посаду, що є вакантною

Призначення виконуючим обов’язків на вакантну посаду є недопустимим, за виключенням випадку призначення на посаду, на яку має право призначати орган, вищий за керівника. Або коли призначення відбувається за згодою такого органу.

Це відбувається, наприклад, коли загальні збори учасників (акціонерів) призначають голів та членів правління, координаційної ради, дирекції, тощо. Про те, на які посади призначає такий орган можна довідатися із статуту юрособи.

При такому призначенні керівник протягом місяця подає відповідному органу документи для призначення тимчасово виконуючим обов’язки, а орган має протягом місяця має розглянути документи та затвердити кандидатуру або відхилити її.

Отже, як видно, тимчасове виконання обов’язків не може тривати більш, ніж два місяці.

Якщо особа, працює більше двох місяців, але документ про її затвердження на посаді так і не був прийнятий, її слід вважати затвердженою на посаду на постійній основі.

Якщо кандидатура особи була відхилена вищим органом, працівника слід звільнити за ч.2 ст.36КЗпП (закінчення строкового трудового договору).

Призначення окремих категорій працівників

Деякими законами передбачається для певних категорій посадових осіб тимчасове виконання обов’язків.

А саме:

– щодо посадових осіб, які призначаються Президентом України за згоди ВР України, або ж ВР за подання Президента, у законі №709/97-ВР зазначено, що їх функції тимчасово виконують заступники;

– щодо керівника новоутвореного вищого навчального закладу, в законі про вищу освіту (ч.3 ст.42) зазначено, що на цю посаду засновник або уповноважена ним особа призначає виконувача обов’язків, але не більш, ніж на шість місяців. На посади керівників факультетів призначаються виконувачі обов’язків не більш, ніж на три місяці.

Порядок оформлення

Покладення на особу обов’язків тимчасово виконуючого обов’язків здійснюється наказом по підприємству. Запис до трудової книжки про це не здійснюється.

І на останок слід зазначити, що викладене в публікації стосується саме призначення виконуючих обов’язки, що не слід плутати з тимчасовим переведенням на ін. роботу (ст.ст.33, 34 КЗпП) та переведенням на легшу роботу (статті 170, 178 КЗпП).

Рубрики: Трудові відносини

Дата публікації: 25.12.2014