Мова зовнішньоекономічного договору

Зовнішньоекономічним договором (контрактом) по суті є угода, що регулює обов’язки і права між суб’єктом господарювання України та його іноземним контрагентом.

Питання вибору мови зовнішньоекономічного договору є важливим оскільки його тлумачення буде здійснюватися виходячи з особливостей мови, яка визначена в договорі як основна.

ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність», що є основним у регулюванні ЗЕД не регулює питання застосування мов у зовнішньоекономічних договорах.

Разом з тим ст.92 Конституції України стверджує, що порядок застосування мов визначається виключно законами України.

Більш прояснює це питання ст.19 Закону «Про засади державної мовної політики». Там зазначено, що мовами як міжнародних договорів України так і угод підприємств, організацій, установ України з їхніми контрагентами є державна мова та мова ін. сторони, якщо ін. не передбачене в самому міжнародному договорі.

Оскільки, під міжнародним договором, де можна на розсуд сторін встановити мову, розуміється договір, де однією із сторін є держава Україна, то для зовнішньоекономічних договорів законодавством встановлено двомовність, де державна мова є обов’язковою.

У своєму листі від 22.03.2012 р. N137-0-2-12-8.2 Міністерство юстиції звертає увагу, що зовнішньоекономічний договір може бути визнано судом недійсним, якщо він не відповідатиме законам або міжнародним договорам України.

Також звернімо увагу на п.1.3. Наказу Мінфіну N88 від 24.05.1995р., яким затверджено положення про документальне забезпечення записів бухобліку.

Там зазначено, що всі первинні документи мають складатися українською мовою. Також, поряд із українською може бути застосована інша мова в порядку, що визначений законом про мовну політику.

Оскільки угоди, в тому числі зовнішньоекономічні договори є первинними документами, оскільки підтверджують господарські операції, ми знову приходимо до згаданої вже ст.19 зазначеного закону.

Якщо ж поглянути на проблему з позиції митного оформлення товарів (коли зовнішньоекономічний договір передбачає товарообіг), то тут треба звернути увагу на ст.254 Митного кодексу.

В ній стверджується, що документи для митного оформлення товарів мають подаватися українською мовою. Вони також можуть подаватися офіційними мовами митних союзів, членом яких Україна є, або ін. іноземною мовою міжнародного спілкування.

Переклад на українську мову вимагатиметься лише у разі, коли дані, що у них містяться, необхідні для перевірки чи підтвердження відомостей, що зазначені у митній декларації. В такому разі переклад документів здійснюється декларантом за власний рахунок.

Варто наголосити, що Україна наразі не є членом ніяких митних союзів, тому умова про мови митних союзів не може бути реалізована.

Щодо заповнення документів (у т. ч. зовнішньоекономічного договору) іншою мовою міжнародного спілкування, то митні органи не матимуть претензій, якщо дані з нього не включаються до митної декларації. В іншому випадку необхідний буде переклад.

Враховуючи, що закон про мовну політику був прийнятий пізніше за митний кодекс, та враховуючи, що митний кодекс регулює лише вузьке питання – мову документів, які подаються для митного оформлення товарів, треба зробити висновок, що зовнішньоекономічний договір повинен принаймні мати україномовну частину.

Дата публікації: 09.12.2014


Коментарі

Ваш відгук

Зверніть увагу: Коментарі модеруються, це може спричинити затримку їх публікації. Відправляти коментарі заново не слід.