Юридичний довідник онлайн

Укладаючи договори, предметом яких є як правило дорогі речі (нерухомість, автомобіль), сторони часто бажають забезпечити їх виконання сплатою завдатку або авансу.

Проте, не розуміючи до кінця суті одного й іншого, їх плутають, що призводить до непорозуміння та судових спорів.

Що спільного, та чим вони відрізняються, ці два юридичні явища?

Спільним для них є те, що і одне й інше сплачується боржником кредиторові до початку виконання зобов’язання, в рахунок майбутніх платежів, тобто є попередньою оплатою.

Тут потрібно пояснити, що при укладенні договору обидві сторони є і боржниками і кредиторами одночасно. Боржником є той, хто має зробити якусь дію на користь кредитора.

Так, наприклад, за договором купівлі-продажу, продавець є кредитором відносно зобов’язання покупця передати гроші, та боржником відносно власного зобов’язання передати покупцю майно. В той же час, покупець є кредитором щодо майна, та боржником щодо сплати коштів.

Оскільки, і завдаток і аванс сплачуються в рахунок майбутніх платежів, тобто для забезпечення саме грошового зобов’язання (обов’язку передати гроші), то під боржником у цій публікації будемо розуміти особу, що винна гроші.

Завдатком є сума грошей, яку передає боржник кредитору в рахунок платежів, які він має здійснити за договором, та слугує підтвердженням зобов’язання і здійснюється для забезпечення його виконання.

Наприклад, якщо боржник винен кредитору 700 грн., та як завдаток сплатив 200 грн., то при своєчасній сплаті решти 500 грн., боржник вважається таким, що повністю виконав зобов’язання.

Окрім грошей, як завдаток може передаватися рухоме майно, але такі завдатки не набули широкого поширення в практиці.

За своєю суттю завдаток є одним із способів забезпечення зобов’язань, поряд з неустойкою, гарантією, порукою, заставою та притриманням.

Тобто, його основне значення полягає в тому, щоб сторони які взяли на себе зобов’язання виконали їх повністю та вчасно.

Зверніть увагу, що завдаток захищає обох сторін договору, чого не скажеш про аванс.

Так, у разі порушення зобов’язання зі сторони боржника, тобто фактично не здійснення оплати решти боргу, сума завдатку йому не повертається. Відповідно кредитор не передає майно і на цьому правовідносини припиняються.

У разі ж порушення зобов’язання зі сторони кредитора, тобто не передання майна, він зобов’язаний повернути суму отриманого завдатку, та ще й доплатити таку ж суму.

У цьому відношенні завдаток стає схожим на штраф та пеню, тобто містить в своїй суті гарантійно-каральну функцію.

Щодо авансу, то його визначення у законодавстві відсутнє. Але в усталеній діловій практиці під авансом розуміється сума коштів, що вноситься у рахунок майбутніх платежів чи сплачується у рахунок майбутніх виплат.

Тобто, це не більше ніж виконання грошового зобов’язання наперед. Аванс не може слугувати гарантією подальшого виконання сторонами зобов’язання та не містить в собі ні гарантійних ні каральних функцій.

У разі не виконання будь-якою зі сторін свого зобов’язання аванс повертається.

Як забезпечити чинність умови про завдаток або аванс?

Законодавством (ч.2ст.579 ЦКУ) визначено, що коли сторони не встановлять, що сплачена сума є завдатком, значить вона вважатиметься авансом.

З цього випливає, що коли сторони хочуть визначити, що сплачена сума є завдатком, вони мають здійснити наступне:

По-перше, між сторонами має бути укладений договір, яким передбачаються зобов’язання сторін (сплата коштів боржником, та передання майна, надання послуг, тощо кредитором). Тобто це не може бути попередній договір, про укладення у майбутньому основного договору. Це має бути саме основний договір. В інакшому випадку сплачена сума коштів вважатиметься авансом.

По-друге, форма домовленості про сплату завдатку має бути письмова. Сторони можуть укласти окремо договір завдатку або передбачити його умови в основному договорі.

По-третє, сторони мають прямо зазначити, що сума грошей, що сплачується боржником у рахунок майбутніх платежів є завдатком.

Чому надати перевагу?

Оскільки завдаток містить в собі гарантійну функцію, то передбачення його сплату в більшій мірі захищатиме сторін від можливого невиконання умов договору.

Але, оскільки завдаток є не єдиним способом забезпечення виконання зобов’язань, то передбачаючи сплату авансу, сторонам бажано встановити гарантії для виконання зобов’язань іншими способами, наприклад штрафом та(або) пенею.

Рубрики: Договірні відносини

Дата публікації: 06.01.2015