Юридичний довідник онлайн

У побуті спільне проживання жінки й чоловіка без реєстрації шлюбу називається цивільним шлюбом. Хоча термін і не точний, бо, на відміну від церковного шлюбу, цивільним шлюбом є шлюб який визнається державою, тобто зареєстрований.

Але не зважаючи на таку термінологічну заплутаність, і враховуючи, що термін цивільний шлюб не визначений у законодавстві, у цій публікації, для спрощення розуміння, будемо вживати саме його у значенні спільного позашлюбного проживання.

Цивільний шлюб хоч і не є шлюбом у розумінні закону, все ж такий союз визнається законом як сім’я.

Розберімося чим відрізняється шлюб від сім’ї.

Шлюб це сімейний союз жінки й чоловіка, який зареєстровано в органі РАЦСу. Особи, що зареєстрували шлюб є подружжям.

Сім’я це осередок суспільства, який складається з осіб, що проживають спільно, мають взаємні обов’язки та права і пов’язані спільним побутом.

Сім’я може бути створена через укладення шлюбу або на підставі кровного споріднення, всиновлення чи інших підставах не заборонених законом та не є аморальними.

Тобто, як бачимо, будь-який шлюб є сім’єю, однак не кожна сім’я є шлюбом. Шлюб є лиш однією з підстав до створення сім’ї.

Отже, ми вияснили, що особи, які перебувають у цивільному шлюбі створюють сім’ю, хоч і не є подружжям.

Але, що це їм дає в юридичному сенсі?

Згідно ст.21 СК (Сімейний кодекс) жінка й чоловік, які без реєстрації шлюбу проживають однією сім’єю, тобто у цивільному шлюбі, не набувають обов’язків і прав подружжя.

Серед подружніх прав і обов’язків, СК виділяє такі як: особисті немайнові обов’язки та права; право особистої приватної власності; право спільної сумісної власності; та права і обов’язки щодо утримання.

Особисті немайнові права.

Це такі як право на батьківство/материнство, на повагу до своєї індивідуальності, на духовний та фізичний розвиток, особисту недоторканність та інші.

Такі ж права мають не одружені особи на підставі Загальної декларації прав людини, Конституції, іншого законодавства.

Тому тут суттєвих відмінностей в правах осіб, що зареєстрували шлюб або живуть в цивільному шлюбі нема.

Особиста приватна власність.

Як у зареєстрованому так і в цивільному шлюбі дружина/чоловік є приватними власниками такого майна як:

– те, яке придбане до шлюбу;

– придбане у шлюбі як дарунок або спадок;

– приватизоване дружиною чи чоловіком житло або земельна ділянка;

– речі індивідуального користування;

– нагороди та премії за особисті заслуги;

– деяке інше майно.

Тобто право власності на таке майно теж не дуже залежить від факту реєстрації чи не реєстрації шлюбу.

Спільна сумісна власність.

Із цим справа цікавіша. Сімейний кодекс (ст.74) урівняв у правах на спільну сумісну власність осіб, що зареєстрували шлюб та осіб у цивільному шлюбі.

Майно і тих і інших придбане за час шлюбу (в т.ч. цивільного шлюбу) є їх спільною сумісною власністю.

У випадку цивільного шлюбу обов’язковою умовою дійсності цього положення є те, що ні дружина (цивільна) ні чоловік (цивільний) не перебувають в зареєстрованому шлюбі з іншими особами.

Однак, слід врахувати те, що цивільний шлюб менш стійкий порівняно з шлюбом зареєстрованим. Відповідно при поділі майна виникають багато питань.

У зареєстрованому шлюбі для розпорядження спільною приватною власністю необхідна згода другого із подружжя. Нотаріус відмовить у реєстрації договору щодо розпорядження спільним майном, коли один із подружжя захоче ним розпорядитися без відома або в супереч волі іншого.

У випадку цивільного шлюбу, згода іншого із співмешканців не вимагається. На цій підставі виникає багато майнових спорів, які вирішуються в суді й далеко не завжди на користь осіб, введених в оману.

Також, при розірванні зареєстрованого шлюбу для включення майна до того майна, що підлягає поділу потрібно довести лише факт придбання його після реєстрації шлюбу, тобто дати зазначеної у свідоцтві.

При поділі майна набутого в цивільному шлюбі, окрім факту, що майно куплене за спільні кошти, слід буде також доводити факт спільного проживання на час придбання майна.

Права та обов’язки щодо утримання.

Кожен з подружжя зобов’язаний матеріально підтримувати іншого, чого не встановлено для співмешканців цивільного шлюбу.

Тобто, у випадку непрацездатності одного із подружжя, другий зобов’язаний утримувати її(його). У випадку невиконання цього обов’язку з особи може бути стягнуто аліменти.

Таке право на утримання збережеться й після розірвання шлюбу.

Тут потрібно розуміти, що таких прав та обов’язків у тих, хто проживають у цивільному шлюбі немає й близько.

Також слід поглянути на цивільний шлюб з позицій спадкування.

У разі коли є заповіт суперечки щодо спадкування само собою зникають, оскільки спадкодавець вільний у виборі спадкоємців та у визначенні кому яке майно заповісти.

Але за відсутності заповіту, спадкування відбуватиметься за законом у порядку спадкової черги.

Той з подружжя, хто пережив іншого є спадкоємцем першої черги.

У разі ж претензій на майно одної з осіб, які проживали у цивільному шлюбі, то спадкове право містить норму, що за умови спільного проживання із спадкодавцем не менше п’яти років, особа є спадкоємцями четвертої черги. Тобто спадкують після дітей, батьків, сестер, братів, бабів, дідів, дядьків, тіток.

Окрім того, що шанси на таке спадкування дуже знижуються, треба буде ще й в судовому порядку встановлювати факт спільного проживання не менше п’яти років.

Отже, підсумовуючи слід зазначити, що кожен самостійно вправі вибирати між цивільним шлюбом, та шлюбом зареєстрованим у РАЦСі. Однак таке рішення варто приймати на підставі знань про свої обов’язки та права в кожному з таких шлюбів.

Рубрики: Сімейні стосунки

Дата публікації: 20.01.2015