Юридичний довідник онлайн

До прийняття 28.06.1996 року Конституції України діяла конституція прийнята 20.04.1978 року, що мала назву “Конституція (Основний закон) Української РСР”. 17.09.1991 року була змінена її назва на “Конституція (Основний закон) України.

У тій, старій, Конституції була стаття 96, яка зобов’язувала депутатів звітувати перед виборцями, громадськими організаціями та колективами, що його висунули в кандидати, за свою роботу.

Цією ж статтею передбачалася можливість відкликання виборцями депутата, якщо ж він не виправдав довір’я. Рішення про таке відкликання мало прийматися в порядку, що встановлений законом.

Разом з тим, аналогічне положення містилося у ст.7 ЗУ “Про статус народного депутата України”, що був прийнятий 17.11.1992 року.

Проте, порядок прийняття рішення та механізм відкликання депутата був встановлений законом аж в 1995 році, коли був прийнятий ЗУ “Про відкликання народного депутата України”.

Конституція України 1996 року вже не мала положення, яким би передбачалася можливість для виборців відкликати нардепа.

Сам Закон “Про відкликання народного депутата України” ще деякий час існував. Його скасували Законом “Про внесення змін до ЗУ “Про статус народного депутата України”, який був прийнятий 22.03.2001 року.

Сам ЗУ “Про статус народного депутата України” викладено в новій редакції, а ст.7 викладена вже без юридичної можливості відкликати депутата.

На даний момент ні Конституція України, ані закони не передбачають для виборців можливості відкликати народного депутата.

Рубрики: Держ. та сусп. устрій

Дата публікації: 22.11.2014