Відмова від батьківства. Чи можливо це?

Батьківством підтверджується або принаймні припускається факт, що певна дитини походить від певного батька.

Право на батьківство закріплене у Сімейному кодексі. Право на батьківство має будь-який чоловік.

Однак, як показує життя, не всім батькам воно потрібне. Декого це обтяжує. От і виникають у них думки про відмову від батьківства.

У побутовому розумінні батьківство часто ототожнюється з батьківськими правами. Нібито позбавлення батьківських прав спричинить розірвання юридичного зв’язку з дитиною. Мовляв, немає батьківських прав значить вже й не батько.

Проте, така думка хибна, і ось чому.

Внаслідок позбавлення батьківських прав, особа втрачає саме права, і обов’язок виховувати проте не обов’язок утримувати. Таким чином, батько втратить право:

1)         на утримання від дитини у майбутньому в разі настання непрацездатності;

2)         на пенсію при втраті годувальника, якщо дитина стане годувальником для батька;

3)         на одержання спадщини, якщо дитина піде з життя раніше батька;

4)         виступати як законний представник дитини;

5)         на державну допомогу та пільги для сімей з дітьми;

6)         бути в подальшому опікуном та піклувальником;

7)         всиновлювати дітей;

8)         інші права, які пов'язані з фактом спорідненості з дитиною.

Однак, обов’язок матеріально утримувати дитину залишається, і в разі не виконання його добровільно, можуть бути присуджені аліменти.

Натомість відмова від дитини не відповідає моральним засадам суспільства та суперечить засадам сімейного права і є незаконною. Отже, з юридичної точки зору відмова від батьківства взагалі неможлива.

Єдиним випадком, коли закон дозволяє батькам без юридичних наслідків залишити дитину, це у пологовому будинку, в разі наявності у дитини істотних вад фізичного та(або) психічного розвитку, або інших обставин, які мають істотне значення. Тоді, дитина береться під опіку держави.

Справжнім щастям для особи, що не хоче бути батьком може стати шлюбний союз матері дитини з іншим чоловіком, який забажає всиновити дитину.

У такому разі, права і обов’язки батька перейдуть до усиновлювача, отже і обов’язок матеріально утримувати дитину. Лише в такому разі біологічний батько буде позбавлений обов’язку по утриманні дитини.

Всиновлення здійснюється через суд. Біологічний батько викликається до суду як зацікавлена особа, де пояснює суду своє ставлення до всиновлення: схвалює чи заперечує.

Батько може подати до суду нотаріально посвідчену заяву про згоду на всиновлення його дитини іншим чоловіком. Саме ця нотаріальна заява хибно сприймається як нотаріальна відмова від батьківства.

Отже, підсумовуючи зазначимо, що відмова від батьківства як така неможлива, а позбавлення батьківських прав не є відмовою від батьківства. І, якщо батько плекає надію, що позбавляючись батьківських прав він уникне обов’язку утримувати дитину чи сплати аліментів, то такі надії є абсолютно марними.

By Юридичний довідник онлайн on 21/12/2014 · Posted in Батьківство

Be the first to post a comment.