Як краще працювати дизайнеру за трудовим чи цивільним договором?

Дата публікації: 16.01.2015

У цій публікації йтиметься не про соціально-трудові права дизайнера як працівника, його відпустки чи оплату праці, а про долю його творінь, про його інтелектуальну власність.

Хоча, якщо Вам цікаве питання соціально-трудових прав особи, що працює за трудовим договором у порівнянні з особою, що працює по договору ЦПХ, то цьому присвячена наша попередня публікація «Трудовий договір та договір ЦПХ. Яка різниця».

Отже, продуктом роботи дизайнера є твори, які визнаються об’єктами права інтелектуальної власності (далі вживається також як ОІВ) та охороняються авторським правом.

Давайте розберемося, які ж права виникають та кому вони належать.

У результаті створення ОІВ виникають особисті немайнові та майнові права.

Особисті немайнові права автора це права особи:

— бути визнаним як автор цього твору, в тому числі шляхом зазначення імені автора або його псевдоніма на творі, якщо це можливо практично;

— забороняти згадувати своє ім'я чи псевдонім при публічному використанні твору, якщо автор хоче залишатися анонімним;

— перешкоджати посяганням на право ІВ, та протидіяти перекрученню, спотворенню чи будь-якій зміні твору, що здатне завдати шкоди репутації та честі творця;

— вимагати збереження цілісності твору.

Майновими правами на твір є:

— право використовувати ОІВ;

— право забороняти чи дозволяти використання ОІВ;

— право перешкоджати незаконному використанню ОІВ.

Так от, відчуженню (продаж, дарування, ліцензія на використання, тощо) підлягають лише майнові права. Немайнові права на твір належать його автору не залежно від того, як і кому передані майнові права на твір.

Тепер поглянемо кому ж належать права ІВ. Як видно з попереднього абзацу, немайнові права належать його автору. Належність майнових прав залежить від того, які правовідносини існують між автором та набувачем прав інтелектуальної власності.

Якщо ми говоримо про дизайнера, який співпрацює із замовником творів, то їхні правовідносини можуть бути оформлені трудовим договором, мається на увазі офіційне працевлаштування, цивільно-правовим договором, предметом якого буде передання майнових прав ІВ, або ж і те й інше одночасно.

Так, якщо дизайнер працює за трудовим договором, то створені ним твори будуть вважатися службовими творами.

Майнові права на службові твори врегульовані законодавством не однозначно.

Так, цивільний кодекс (ст.429) зазначає, що майнові права ІВ власності на твір, який створений при виконанні трудових обов’язків, належать працівнику, що створив твір, та роботодавцю, спільно, якщо ін. не встановлено договором.

Натомість закон про авторське право (ст.16) зазначає, що виключні майнові права на службові твори належать роботодавцю, якщо ін. не передбачено договором.

Виключні майнові права означають, що тільки особа, якій належать ці права має право отримувати користь від твору.

Наприклад автор надав виключні майнові права на використання твору. З моменту такого передання сам автор втрачає право користуватися цим твором особисто, та не має права надавати право користування цим же твором будь кому іншому.

Тоді як невиключне майнове право означає, що воно не належить виключно особі, яка отримала таке право, і твір може використовуватися будь ким іншим.

Отже, як ми бачимо, цивільний кодекс зазначає, що майнові права належать автору (у нашому випадку дизайнеру) та роботодавцю спільно, а закон про авторське право зазначає, що повністю та виключно роботодавцю.

Яке ж положення має застосовуватися? Судова практика пішла шляхом підтримки положень цивільного кодексу. Це випливає з положень п.24 Постанови Пленуму ВСУ №5 від 04.06.10 р.

Зверніть увагу, що ні норми ЦК ні норми закону про авторське право не є імперативними. Тобто, вони не зазначають, що питання майнових прав врегульовується тільки так як зазначено в статті. Що в одному, що в іншому акті передбачена можливість врегулювання майнових прав ІВ у договорі.

Це може бути трудовий договір або цивільно-правовий. Пригадуєте, ми вже говорили про те, що правовідносини між дизайнером та замовником можуть бути врегульовані трудовим договором (офіційне працевлаштування), цивільно-правовим, або і тим й іншим одночасно.

Так от, оформляючись на роботу, дизайнер має визначитися зі своїм статусом, бо від цього залежатимуть його права на твори.

Питання майнових прав на створені дизайнером твори може вирішуватися у посадовій інструкції, в письмовому трудовому договорі, якщо такий пропонується укласти, з якими слід ознайомлюватися перш ніж підписуватися або погоджуватися на роботу.

Якщо між дизайнером та замовником не оформлені трудові відносини, то дизайнер може створювати для замовника твори за договором ЦПХ (цивільно правового характеру).

Цивільний кодекс передбачає можливість укладенні різних видів договорів на розпоряджання майновими правами ІВ, а саме:

— ліцензія (при використанні об’єкта ІВ в певній обмеженій сфері);

— ліцензійний договір (він може бути як на створений твір, так і на той, що тільки буде створений в майбутньому);

— договір про створення ОІВ на замовлення (найбільш підходить для відносин між дизайнером та замовником, якщо твори ще не створені і замовник сам визначає які вони мають бути, тобто надає завдання дизайнеру);

— договір про передання виключних майнових прав ІВ (невигідний для дизайнера, якщо він планує самостійно використовувати твори або надавати право на їх використання іншим особам);

— інший договір. Тобто, законодавець дозволяє сторонам укласти договір, який буде не схожий на описані вище, із своїми специфічними умовами на розсуд сторін.

Разом з тим, закон про авторське право передбачає можливість укласти авторський договір.

Укладаючи такий договір, слід мати на увазі, що в ньому потрібно чітко визначити, які саме права передаються. За загальним правилом, права, що не визначені в авторському договорі, будуть вважатися не переданими.

Оскільки, ми зазначили, що найбільш підхожим договором ЦПХ, якщо сторони все ж вирішили співпрацювати за цивільним договором, є договір про створення ОІВ на замовлення, то слід сказати, що відповідно до ст.430 ЦК майнові права ІВ на твір, створений на замовлення, належать творцеві та замовникові спільно, якщо ін. не встановлено договором.

Тобто, як видно, положення ст.430 ЦК встановлює для договору про створення ОІВ на замовлення такі ж умови щодо майнових прав ІВ, як і при створенні службових творів (ст.429 ЦК).

Але варто пам’ятати, що найцікавіше криється в деталях договору. Тож, дизайнеру ще до початку виконання робіт слід чітко зрозуміти його подальші можливості щодо використання своїх творів, якщо він має намір їх надалі використовувати самостійно чи перепродати.

Коментарі

Ваш відгук